Остання двадцятка з сотні найвідоміших авторів вітчизняної літератури готова. Захопливого прочитання!

81. Ольга Кобилянська, “В неділю рано зілля копала…”

До книжки увійшли кращі повісті відомої української письменниці Ольги Кобилянської (1863—1942) “В неділю рано зілля копала…” та “Царівна”. Драматизмом сюжетів, глибиною зображення внутрішніх переживань персонажів відзначаються ці твори. Добір поданих текстів обумовлений шкільною програмою з української літератури. Розрахована на школярів, вчителів, студентів-філологів, усіх, хто цікавиться творчістю О. Кобилянської.

82. Іван Нечуй-Левицький, “Хмари”

Відомий український письменник Іван Нечуй-Левицький (1838-1918), автор повістей та оповідань з народного життя, у романі “Хмари” (1874) звертається до теми української інтелігенції. Символічною є назва роману, бо хмари – то своєрідне уособлення національного гноблення та придушення української культури. У цій атмосфері моральної задухи формується характер головних героїв. Це ­ люди широких прогресивних поглядів, які, незважаючи на всі перепони, своєю просвітницькою діяльністю здіймають хвилі національної свідомості народу та розганяють “хмари”, прагнучи до світла…

83. Микола Вороний, “Поезії”

У поезії автор вчить любити рідну землю та поважати її традиції. Адже лише на рідній землі людині найкраще. За її долю треба вболівати і прагнути добробуту для батьківщини.

84. Олександр Олесь, “Вибране”

Трагічний любовний трикутник, але з незвичайними особами, в незвичайних обставинах. Хлопець покохав Мавку, але й не може забути нареченої дівчини… Зрештою, губить її, себе та Мавку… Може, не фізично, але морально.

85. Павло Тичина, “Замість сонетів і октав”

Автор зумів синтезувати в своїй творчості традиції символізму початку XX століття і бароко XVII століття і вже через це став одним із найбільших українських поетів, Тичина пережив одну з найбільших творчих трагедій, ставши неперевершеним співаком сталінського ладу.

86. Михайло Семенко, “Вибрані твори”

До рекомендованого видання увійшли поетичні, прозові й драматичні твори письменника, написані протягом 1910-х – початку 1930-х рр., а також його маніфестографія, що уможливлює зіставлення програмових положень футуризму і його творчої реалізації. Водночас видання містить матеріали, присвячені постаті культуртрегера у контексті футуризму як одного з найбільш реалізованих напрямів українського аванґарду.

87. Микола Зеров, “Камена”

Збірка авторських віршів і перекладів римських поетів українського неокласика Миколи Зерова. У третій частині представлені переклади з Вергілія, Горація, Тибулла, Овідія і Марциала.

88. Максим Рильський, “Вибрані поезії”

Строгість і яскрава образність форм — характерні риси поезії письменника Максима Тадейовича Рильського.

89. Євген Плужник, “Вибрані поезії”

Ім’я Євгена Плужника не всім відоме. І тому, що поет працював порівняно недовго, якихось 12 років, видавши всього дві книги віршів – “Дні” (1926) та “Рання осінь” (1927), і тому, що за певних умов його ім’я майже 20 років не згадувалось. І лише коли в 1996 році вийшла з друку його збірка “Вибрані поезії”, сучасники змогли гідно оцінити Євгена Плужника.

Поезія поета – явище надзвичайно складне, бо є у ній і віра, і сумніви, і печаль. Це лірика того інтелігента, який не без сумнівів і вагань приймав новий лад, нову соціалістичну ідеологію, нові форми та порядки життя. Творчий шлях починав Плужник у самому розпалі занепадництва в суспільному та літературному житті, до того ж спадкова хвороба (туберкульоз) не налаштовувала на оптимістичний лад – і витворився поет такий, як він є. Водночас Плужник – поет сильний, оригінальний, мислячий, який нікого не наслідував і ні в кого не позичав ні слова, ні натхнення.

90. Богдан-Ігор Антонич, “Вибрані творі”

Пропонована нами книга містить більшість творів із літературного доробку українського письменника Богдана-Ігоря Антонича (1909— 1937). Це шість поетичних збірок у повному обсязі, вибрані поезії з-поза збірок, лібрето опери “Довбуш”, прозові твори, вибрані літературознавчі статті. У “Додатках” вміщено ре­цензії і статті, об’єднані в розділ “Рецептивний контекст”, а також листи до Б.-І. Антонича, спомини про нього та лі­тературознавчі дослідження. Подано широку бібліографію і фотоматеріали. Видання адресоване як науковій спільноті, так і широ­кому загалові читачів.

91. Богдан-Ігор Антонич, “Книга лева”

Творчість талановитого українського поета Богдана- Ігоря Антонича досить пізно стала об’єктом дослідження в українському літературознавстві, бо ніяк не вкладалася у рамки нормативної (радянської) системи поглядів, згід­но з якими мистецтво відтворює дійсність у художніх об­разах.

92. Богдан-Ігор Антонич, “Зелене Євангелія”

“Зелене Євангеліє” справляє враження цілісного твору, як тематично, так і композиційно, хоча воно й вийшло вже після смерті поета. Особливе враження залишається від ліричних інтермецо – легке, світле. У збірнику буйство життя, зелені, і все це зростає: вбік, вгору, тягнеться до сонця і проростає. Антонич – поет-містик, язичницький поет, який дуже тонко відчув зв’язок людини із Всесвітом.

93. Василь Стус, “Палімпсест”

Гранична чесність із самим собою – може, найяскравіша риса Василя Стуса, поета, особистості, громадського діяча, який не лише прожив цікаве й яскраве життя, а й зумів втілити доростання Людини до рівня її долі та покликання у слові. Звідси — підвищений інтерес до його віршів — «образків доби», в якій йому судилося жити. “Палімпсест” — найповніша книжка вибраного, де зібрано якщо не все найкраще (бо слабких віршів поет фактично немає), то, принаймні, все найяскравіше з його творчого доробку. Книга розрахована на широке коло шанувальників поезії.

94. Іван Драч, “Лист до калини”

Поезію Івана Драча добре знають і люблять у нашій країні та далеко за її межами. Виразно сучасна, масштабна, оригінально-метафорична, інтелектуальна, емоційно насичена, сповнена етичного максималізму, вона дає читачеві змогу повернутися в минуле, зазирнути в майбутнє, спонукає його перейнятися тривогами нашого ядерного віку, усвідомити взаємозалежність усього сущого на землі, змушує працювати уяву, дає задоволення. До збірки ввійшли вірші, написані у 60-80-ті роки.

95. Василь Симоненко, “Тиша і грім. Поезії, проза”

Пропоноване видання Василя Симоненка містить поезії, казки, байки та прозу митця-шістдесятника. Окрім творів, що входять до шкільної програми, до збірки увійшли маловідомі поезії, а також сатиричні і гумористичні вірші. Книжка розрахована на широке читацьке коло.

96. Ліна Костенко, “Вибране”

Книжка віршів та поем відомої української поетеси містить твори, опубліковані впродовж останніх десятиліть, поезії з книг “Зоряний інтеграл” (1963) та “Княжа гора” (1972), які свого часу не побачили світу, а також найновіші вірші, що склали розділ “Інкрустації”.

97. Іван Франко, “Лель і Полель”

Особливості сюжету й композиції твору зумовлені романтичною концепцією двійництва. За сюжетом, один із братів-близнюків виявляється ошуканим підробленими листами та обіцянками жінки і задля свого кохання зрікається своїх переконань, стає ренегатом і зрештою накладає на себе руки. У момент його смерті другий брат-близнюк відчуває напад тяжкої хвороби й стає немов паралізованим, утративши волю й здатність існувати автономно. Повість закінчується смертю обох братів, стверджуючи майже містичний зв’язок, що існує між близнюками.

“Лель і Полель” – зразок міського роману, де майже імпресіоністично точно відтворено сцени міського життя, вулиці Львова, якими проходить Начко Калинович. При цьому зростає роль психологічно-імпресіоністичних характеристик, монологів, описів. Ритмічні та стильові переходи – від майже шизофренічного світосприйняття до розлогих описів надсянської природи й сатиричного змалювання польської аристократії – створили широкий образний діапазон цього новітнього роману.

98. Володимир Винниченко, “Сонячна машина”

“Сонячна машина” (1924) — це перший український утопічний та науково-фантастичний роман класика української літератури В. Винниченка (1880–1951), який чимало знавців літератури вважають вершиною письменницької творчості. Новаторство митця, експресивна і динамічна манера його письма знаходять своє оригінальне психологічне і філософське втілення в незвичайних поворотах людського характеру, думок і вчинків героїв, у сюжеті, що постійно інтригує читача в стані високого емоційного напруження, естетичної втіхи.

99. Григорій Квітка-Основ’яненко, “Сердешна Оксана”

Квітка-Основ`яненко малює нам українське село зі старосвітським укладом, святами, вечорницями, обрядами та традиціями. Оксана – чудова дівчина, і весела, і гарна, і розумненька, єдина кохана дитина своєї матері-вдови. Та й закохалася у москаля, та ще й не простого, а капітана. А яка проста дівка не спіймалася б на гачок досвідченого залицяльника, та ще й пана?

100. Михайло Коцюбинський, “Лялечка”

Новела “Лялечка”, твір М.М.Коцюбинського, написаний у 1901 році, розповідає про багато аспектів життєдіяльності простого вчителя сільської української школи. Яке було життя колеги, як вирішувалися проблеми професійної діяльності учителя – про все це розповідає цей твір.

Автор описує внутрішні переживання своєї героїні на тлі реального вимальовування картин сільського життя. Для повноти характеристики героїв новели він використовує інших персонажів, які є типовими для тодішнього суспільства.

Проблематика, ідейна спрямованість твору, його тематична насиченість свідчать про глибоке знання автором багатьох аспектів життя українців, про глибинні закони взаємовідносин людей.